Наша місія:
Безкоштовна правова допомога іноземцям як гарантія дотримання прав людини
Проект співфінансується Програмою «Внутрішні справи», що реалізується в рамках Норвезьких фондів на 2014-2021 роки. Програма знаходиться у розпорядженні міністра внутрішніх справ та адміністрації.
Strona www stworzona w kreatorze WebWave.
Шукач притулку чи біженець?
У повідомленнях преси та публічному дискурсі щодо надання захисту іноземцям, які переслідуються, термін «статус біженця» з’являється так само часто, як і «притулок». Всупереч поширеній думці, ці поняття не є синонімами і мають абсолютно різні, чітко визначені законом значення.
Притулок — це термін, що позначає особливу форму захисту, надану особам державою, коріння якої сягає глибокої давнини. Нині під поняттям притулок найчастіше розуміють т. зв територіальний притулок, який іноді також називають політичним притулком. Це форма захисту, яка є інститутом національного, а не міжнародного права. Це означає, що правила надання притулку не ґрунтуються на положеннях будь-якої міжнародної конвенції, а регулюються внутрішньо.
Це правда, що ст. 14 Загальної декларації прав людини 1948 р. передбачено, що «кожна особа має право просити притулку в інших країнах і користуватися ним у разі переслідування», а ст. 1 Декларації про територіальний притулок 1967 року уповноважує держави, здійснюючи свій суверенітет, надавати таким особам притулок, який буде поважатися іншими державами, але обидва ці акти є резолюціями Генеральної Асамблеї ООН і не мають юридичної сили. . Тому надання притулку є відповідальністю держави і є проявом її суверенітету. З цих причин політичні міркування та інтереси держави відіграють важливу роль при наданні територіального притулку, і такі рішення є дискреційними. Кожна держава визначає умови її надання та статус такої особи, загальноприйнятого визначення цієї форми захисту чи пов’язаного з нею обсягу прав і статусу немає.
Притулок – це інститут, який існує в польському законодавстві з Конституції 1952 р. Наразі обов’язкова Конституція 1997 р. у ст. 56 розділ 1 зазначено, що «іноземці можуть реалізувати право притулку в Республіці Польща на умовах, визначених Законом». Детальні правила щодо цього визначені в Законі від 13 червня 2003 р. про надання захисту іноземцям на території Республіки Польща. Відповідно до його ст. 3, притулок є однією з форм захисту, яка надається іноземцям у Польщі, поряд із: статусом біженця, додатковим захистом і тимчасовим захистом. Далі ст. 90 зазначає, що «Іноземцю на його прохання може бути надано притулок у Республіці Польща, коли це необхідно для забезпечення його захисту та коли це виправдано важливими інтересами Республіки Польща». Таке формулювання сфери дії цього інституту прямо вказує на його дискреційний характер, що чітко відрізняє його від статусу біженця. Крім того, міністр закордонних справ повинен дати згоду на надання притулку. Друга чітка відмінність полягає в тому, що заяву про надання притулку можна подати, коли іноземець вже перебуває на території Республіки Польща, а також коли він ще знаходиться за межами нашої країни. Такий запит подав, наприклад, відомий викривач Едвард Сноуден, який тимчасово перебував у транзитній зоні московського аеропорту Шереметьєво. Проте було визнано, що його заява не відповідає формальним вимогам і не була розглянута по суті.
На практиці дуже мало іноземців користуються можливістю подати заяву про притулок у Польщі. За даними Управління у справах іноземців за 2018 рік, загалом таку заяву подали 25 осіб. У тому ж році не було прийнято жодного позитивного рішення про надання притулку. Для порівняння, за цей період за захистом у вигляді статусу біженця звернулися 4134 особи.
Статус біженця, на відміну від притулку, є інститутом міжнародного захисту, який надається державами-учасницями Конвенції про статус біженців 1951 року та Нью-Йоркського протоколу 1967 року. Заява про надання статусу біженця може бути подана лише іноземцем, який проживає в території даної держави-учасниці. При вирішенні такої заяви немає місця для державного розсуду чи міркувань державного інтересу. Національні органи пов’язані визначенням, викладеним у ст. 1 Конвенції, а рішення про надання статусу біженця має декларативний характер, тобто підтверджує, що заявник відповідає умовам Конвенції. Ці умови означають, що захист, який випливає зі статусу біженця, ґрунтується на об’єктивних передумовах, а отже, процес його отримання є більш зрозумілим для заявника та, певною мірою, передбачуваним. Така впевненість має велике значення для особи, яка хоче отримати притулок у новій країні, і зазвичай переважає на користь такої форми захисту.
Чому так багато плутанини навколо цих двох термінів? Однією з головних причин використання термінів для цих різних інститутів захисту є мовні проблеми. У міжнародній термінології «статус біженця» і «притулок» часто використовуються як синоніми. Англійський термін для іноземців, які шукають захисту у формі статусу біженця, - «шукачі притулку». Через відсутність такого ж короткого синоніма в польській мові, у розмовній мові часто йдеться про «шукачів притулку» щодо людей, які тільки подають (або вже отримали) захист біженців. Друга причина – відсутність узгодженості в перекладі правових актів ЄС, які стосуються питань біженців. У польському Законі про захист йдеться, наприклад, про «країну першого притулку», яка фактично є країною, де іноземець раніше був визнаний біженцем (або іншим чином користується там достатнім захистом).
Насамкінець варто додати, що самі іноземці, особливо російськомовні, часто помилково посилаються на те, що шукають «притулку» на кордоні, хоча насправді розраховують на можливість отримати статус біженця.